Землякам:

ПЛАЧ СЕРЦЯ

Не плач казав мій батько, як померла мати
В собі навчайся біль нестерпний ти тримати
Є люди злісні, що, повір, радітимуть із того
Що із очей твоїх гіркі поллються сльози
Як будеш плакати, то будуть у душі сміятись
Не дай їм привід з горя твого й болю насміхатись
Не всі прийшли, як тільки вдарив дзвін, до хати
Біді і горю, як годиться, доню, співчувати
Є люди, що прийшли злословити й судити
І осміють, якщо не так візьмешся щось робити
Дивись чи всіх хустками, як то треба, пов’язали
Щоб потім ще чогось до нас усі разом не мали
І добрі й щирі, мудрі, світлі люди не осудять
Та не до всіх й на старість та приходить Мудрість
Усі, здається, люди виросли під ясним сонцем
Та не у всіх у серці є і жар, й тепло на донці
Є ті що і не мертві, а мов лід, чи сніг холодні
Їх за життя поглинули і морок й темінь, і безодня
Ті люди йшли й казали бач, за матір ю не плаче
Для неї то, мабуть, і не така й тяжка вже втрата
Хоча б на шлях малу гірку сльозину проронила
У Катерини он хоча б чогось ото навчилась
Та знає як і коли треба тяжко побиватись
 Як треба, то сльозами буде Катря умиватись
Як ні, то вмить ті сльози будуть висихати
Сльозам я наодинці волю вирішила дати.......
Дні відійшли у даль і суму, й болю, і печалі
І жити нам усім ріднею треба було далі
Настав рожевий новий в росах срібних ранок
І знову батько із повчальними словами
Усмішкою і щастя й радість, дочко, не виказуй
Бо доведуть до сліз гірких й до відчаю одразу ж
Є люди темні, ниці, заздрісні й злостиві
Навіщо ж я у світ цей , Боже, народилась ?
Не раз ви люди злісні, темні усміх відбирали
І душу чисту й серце бідне люто катували
Та все ж скажу” Не відібрали ви у мене Віри”
Люблю я світ і він не став для мене сірим
Люблю людей і Мудрих, й Щирих, і Сердечних
Люблю я ранок, день і ніч, і тихий вечір
Не відібрати вам того, що дане небесами
І Бог скажу я, люди заздрісні і злісні, й з вами
Він вас і безрозсудних й без душевних теж жаліє
На те що в душах ваших проясніє – в нього є Надія
Не маю права і не буду я вас, надто, і судити
Одне скажу і спокій мені дайте , й дайте жити
І не тягніть мене усі разом в своє болото
Не бджоли деякі із вас, нектар що носять в соти
А оси, що і жаляться й кусаються нестерпно
А ос до часу й до пори лиш люди добрі терплять
Надокучають надто, то від себе враз відгонять
Проте , нехай собі - над головою балабоньте
Я уявлю собі, що вас насправді і немає
Без вас, злостивих, світ цей й справді був би раєм
Дай Бог щоб ви усі позбавились ненависті і злості
І Розум й Розсуд щоб не був у вас лиш тільки гостем
У кого є Душа – у того є і Розсуд, Розум й Мудрість
Дай Боже вам сердечність і душевність повернути
Щоб було добре поряд з вами й іншим людям жити
Не до лиця нам, дітям дня і Сонця темряві служити.

ДОЛЯ

Нелегку ти матусю мала долю
Не раз вночі ти плакала від болю
Душі і серцю рани завдавали
Оті що не любили  й не кохали
Не прочитали що за вік і книжки
Оті всі гострозубі сірі миші
Усе вони тебе разом судили
Життєві в тебе відбирали сили
Тобі б на них й уваги не звертати
І рушники у хаті білій вишивати
Та й там вони знаходили тебе
Бува людина тільки й тим живе
Що п’є у когось кров з самого серця
І всім бажає бід і горя, й смерті
У когось горе – радість їй від того
Не вірить ні в Диявола, ні в Бога
І підле, і злостиве й темне, нице
Мов персонаж ото якийсь містичний
Ще довгий шлях пройти тим людям треба
Щоб прийняло, як рівних нас, у зорях небо
Душею треба деяким переродитись
І в божий світ Людиною родитись.

СІЛЬСЬКІ БІЗНЕСМЕНИ

Взялись мене враз бізнесмени в свою віру навертати
Урок життєвий всі разом укупі влітку вирішили дати
Щоб не було у серці ні поваги до людей, а ні любові
Щоб не було довіри ні до посмішки людської, ні до слова
І безсердечність, і жорстокість невимовну словом проявили
Аж цілий місяць всі разом ганялися за мною і за сином
Дурні плітки пускали і раділи вкупі від усього серця
Коли б до серця близько взяти те, то можна було б і померти
Душі і серцю нанесли тяжкі словами й ділом темним рани
Але від того ні, не став мені не милим кожен новий ранок
На душу гріх тяжкий усі разом ви, люди , безрозсудні, взяли
Здоров я в сина, що ні в чому перед вами і не винний, відбирали
Ну що ж тепер ви й справді вкупі разом можете радіти
Я вибачаю вам, та Бог вам не пробачить - навіть не надійтесь
Хіба що щиро всі покаєтесь перед людьми і небесами в храмі
А не покаєтесь – благословення Божого не буде вже над вами
Не буде щастя вам за чорні і неправі справи, й вашим дітям
В кишенях ваших, бізнесмени, загуляє буревієм й смерчем вітер
Пробачте злість мою і нелюбов, відразу і також ненависть
Та ви вже безрозсудністю своєю до живого аж дістали
Для вас людина кожна інша, як ото  по Ніцше,  - лютий ворог
Не визнаєте ви всіх тих, що мов лампади ті горять вогнем Любові
Мене образили ви діями підступними, несправедливим словом
І судите, і гудите в осудливих, пустих, не мудрих тих розмовах
Та все ж тепла, любові й віри ні, не стало менше у моєму серці
Я вірю і тепер в людську і Мудрість, і Порядність, і Сердечність
Є речі вічні, як цей в зорях безкінечний Всесвіт, і безсмертні
Чи ж ви себе Богами, може, уявили , люди, і прості, і смертні ?
Що ви Боги всесильні думкою тією ви, мабуть, щодень живете
На п’єдестал поставили людську ви підлість, ницість і підступність
І уявили що у руках у ваших повна влада і життя майбутнє
І вам вирішувати всім життя чи має сенс чиєсь і цінність
Колись я думаю, й моє життя, й мій труд і серця, і душі оцінять
Як треба, то і я теж можу провернути справу прибуткову
Та тільки радості безмежної, на жаль, не матиму від того
Бо радість те лише мені дає, що створене тут небесами й Богом
У кожного своя у світі цім печаль, тривога і земна дорога
Один не спить вночі, бо хоче мати і прибуток й зиск від всього
А інший - той боїться душу втратити, чи стати розумом убогим.

СЕРЦЕ УЧИТЕЛЯ

Серце Учителя Вогнем горить священним
Вогнем незгасним і Любові, й Юності, і Вчення
Він випромінює тепло, неначе Сонце денне
І морок й сірість, проганяє  цього світу й темінь
Господарем навчає бути в Царстві думки
Навчає не байдужим бути, не бездумним
За думку іншу з іншими не зводити рахунки
Душею й серцем завжди залишається він юним
У тім і творчості, і геніальності його секрет
Учитель справжній Прометей в душі, Поет, Митець
Якщо Учитель особистість мисляча і творча
Навчаються і мислять й діти радісно й охоче
Сприймається говорить щиро тільки що Учитель
В устах нещирих всі ідеї і найкращі ненависні
Тож мають бути Щирість і Вогонь у чистім серці
Улюблений Учитель  і його Вчення  безсмертні
Знання, то діамант багатогранний і безцінний
Надбання всіх віків  передає Учитель поколінням
Вогонь і Серця,  і Душі незгасний і священний
Вогонь Любові, Юності, Відродження і Вчення.

УЧИТЕЛЯМ

Спасибі Вам за Теплоту, за Чуйність і душі, і серця.
Ви з тих, що повертають в світ цей грішний Вічне і Безсмертне
Ми думали талановитих вчителів у школі що немає
Та Бог у світ цей мудрих, щирих і сердечних посилає
Зневірені серця дитячі щоб теплом весни зігріти
Дитя небес не кожен вчитель може серцем зрозуміти
Людина Ви розумна, щиросердна, мисляча і творча
Де рідкість, бо сьогодні і дорослі мислити не хочуть
Не хочуть і учителі і творчості, і мисленню навчатись
Бо легше на дитину, що не розуміє, дико накричати
Аніж спокійно, тихо, із Любов'ю, так як треба, пояснити
Навіщо ті потрібні вчителям і думи, й роздуми, зусилля
Найлегше вдатися до рику екзотичного і до насилля
Або ж розумне і талановите те дитя й зі школи зжити
Щоб голова, і так напружена, від того не боліла
Що те дитя мале, можливо, більше від дорослих розуміє
Зізнатися не хоче вчитель, що не своїм займається він ділом
Можливо в справі іншій був би він митцем, творцем умілим
Бо знань, що накопив за всі роки, не вміє учням передати
Талант ще треба мати і уміння розум, душу привертати
Один говорить і його слова душею й серцем всім сприймають
А інший тим же словом, без тепла й любові, душу одвертає
Один в своїй переконає, й слова не сказавши, вірі
А інший зором душу згубить, серце омертвить, зневірить
Коли дитя розумне із народження самого, із дитинства
То має бути і учитель в храмі із талантом, з хистом
Із Серцем учня, із Душею має бути в справі правій Єдність
Іти до світла щоб разом , долати темінь і буденність
Слова лише Любові може Розум безкінечний наш сприймати
Бог дав надміру нам, уміння з Всесвітом із цілим розмовляти
Дають Природа, Бог талант, ще нашим діточкам, і розуміння
Що ми не знаємо - відомо часом нашим і малим ще дітям
Дитя небес потрібно нашим вчителям ще довго лиш вивчати
Лиш, зрозумівши розумом і серцем, можна і навчати, і повчати

ВІТАННЯ

Учитель справжній не повинен бути серцю катом
Що керівник ви у дитини й мудрий то вже Щастя
Дай Боже Вам здоров'я і на довгі, довгі роки!
Дай Боже Щастя Вам, аж цілий океан глибокий!
Удачі в справах всіх І успіхів в житті, в роботі!
Хай діти роблять з Вами у майбутнє славне кроки!
Лиш для таких, як Ви, і квітнуть квіти в цьому світі
За розуміння і сердечність вдячні ми і наші діти
Хай буде радісним у Вас життя, день кожен Святом!
Хай буде спокій у родині вашій і достаток в хаті!