Ћ≤—ќ¬≈  ќ–ќЋ≤¬—“¬ќ

Ќаш райський сад в≥н б≥л¤ самого узл≥сс¤
ј за узл≥сс¤м - л≥сове вже корол≥вство
” корол≥вств≥ Ї король ≥ королева
ƒонька Їдина Ї у них, ≥ ¤ те знаю певно
„ар≥вники палац њм дивний збудували
ѕо книгам древн≥м, давн≥м чаклували
¬огн≥ в палац≥ золотист≥ ≥ зелен≥ грають
Ѕагато у поко¤х там тро¤нд духм¤них
™ й кв≥ти ≥нш≥, Ї ≥ заморськ≥ орх≥дењ
ƒл¤ в≥дпочинку Ї у кв≥тах ≥ в кущах алењ
‘онтани Ї аж до небес ≥ чист≥, ≥ ≥скрист≥
як то в палацах корол≥вських ≥ годитьс¤
Ѕо ж прињзд¤ть у корол≥вство в гост≥
ќсоби корол≥вськ≥ ≥з крањн ус≥х заморських
∆ивуть ≥ ельфи у смарагдов≥м палац≥
я часом на «ор≥ њх в л≥тн≥ ранки бачу
«бирають роси з трав ц≥лющих дл¤ принцеси
Ќектар солодкий, запахущий, ≥ чудесний
Ќа перший погл¤д, то метелики ¤скрав≥
ѕриймають р≥зний ельфи вигл¤д дл¤ забави
¬раз можуть стати ким, чи чим ото завгодно
Ќе знаю й ¤к вони те й без закл¤тт¤ робл¤ть
≤ кв≥ткою враз можуть стати ≥ росою
ј можуть й стати воњном готовим вже до бою
«≥ шпагами ≥дуть у б≥й на гус≥нь волохату
¬≥д жаху т≥ берутьс¤ враз разом кричати
≤ швидко, швидко, дуже швидко в≥дповзають
Ќазад погонич≥ голобл≥ й воза повертають
“а гус≥нь њсть пелюстки ще й на зиму запасаЇ
™ кв≥тка, ¤ дивлюс¤, а за мить њњ немаЇ
« њдають нав≥ть ≥з колючками тро¤нди
¬раз в≥дступають перед ельфами безславно
√арненько вмившись з бою чистою росою
¬с≥ ельфи  посп≥шають у палац, в покоњ
„екають там на них король ≥ королева
ѕринцеса прокидаЇтьс¤ ≥з —онцем денним
як т≥льки перш≥ промен≥ розкв≥тнуть
“о прокидаютьс¤ ус≥ у св≥т≥ цьому д≥ти
ѕринцеса з кожним л≥тн≥м ранком п≥дростала
Ќектару скл¤нку вранц≥ ≥ п≥д веч≥р випивала
≤ десь в середин≥ вже цього в кв≥тах л≥та
 расою н≥жноњ тро¤нди враз розкв≥тла
” казц≥, ¤к в≥домо, д≥ти все - усе буваЇ
” казц≥ час, то зупин¤Їтьс¤, то посп≥шаЇ
„ар≥вников≥ казкарев≥ ≥ под≥њ, й час п≥двладн≥
 
Ќавчалас¤ принцеса в пташок л≥су сп≥ву
ƒзв≥ночки л≥сов≥ л≥лов≥ в л≥с≥ в такт дзвен≥ли
Ѕула такою гарною й чар≥вною та п≥сн¤
ўо нав≥ть ≥ дуби прокинулись стол≥тн≥
≤ лист¤м кучер¤вим розпустились л≥тн≥м
Ќе розбудили пташки й —онце њх весною
“епер вони не знали вже й вноч≥ спокою
ƒо ранку в росах м≥ж собою розмовл¤ли
“акоњ дивноњ краси не бачили казали
 азали, що з красою в св≥т приходить ўаст¤
 расу ж обер≥гати треба в≥д б≥ди ≥ в≥д напаст≥
” св≥т≥ цьому св≥тле Ї , а Ї ≥ темне царство
™, Ї у св≥т≥ ц≥м ≥ ненависть, ≥ зло, ≥ заздр≥сть
 
 ороль ≥ королева Ц вс≥ були щаслив≥
ƒень кожен ¤сний був ≥ рад≥сним, ≥ дивним
ѕринцеса вчилась зв≥р≥в л≥су л≥кувати
ѓњ того навчала королева р≥дна мати
”с≥ вона властивост≥ чар≥вн≥ знала з≥лл¤
«а нею пташечки з флаконами лет≥ли
ѕринцеса готувала дивн≥ з з≥лл¤ ел≥ксири
Ѕолюч≥ рани в зв≥р≥в щоб ураз зажили
Ќа ноги п≥д≥ймались щоб поранен≥ косул≥
ўоб д≥тки зв≥р≥в про хвороби вс≥ забули
« тваринами принцеса дивно розмовл¤ла
ƒар розум≥ти њх вона з дитинства мала
Ѕувало що поранен≥ стогнали зв≥р≥ ¤ те чула
≤ постр≥ли гучн≥ в д≥бров≥ наш≥й чулись
Ќа полюванн¤ то виходили мисливц≥
„ар≥вники ≥ ельфи брались враз њх зупинити
„ар≥вники чи ельфи л≥су чари нав≥вали
≤ т≥ назад дорогу з л≥су забували
Ѕлукали люди по чагарниках в д≥бров≥
¬с≥ т≥, що у очах њх були ненаситн≥сть й злоба
ўоб з л≥су через довг≥ ноч≥ у блуканн≥ вийти
ƒоводилос¤ њм благати ельф≥в ≥ просити
≤з нам≥рами добрими приходив хто у л≥с
ƒар≥в тих мав коли б лише додому те дон≥с
Ќа подарунки було корол≥вство щедре
ѕереступали ≥з ноги на ногу ледве, ледве
¬с≥ т≥, що за дарами в корол≥вство посп≥шали
“а де¤к≥ сл≥в вд¤чност≥ сердечноњ не знали
«давалос¤ б чого ще люд¤м добрим треба
“а от ламають в≥ти ≥ рвуть кв≥ти без потреби
«елений лист п≥д ноги й кв≥тку гарну кинуть
≤ байдуже, що поступово л≥с ось так загине
ѕройде ось так д≥бровою людей немало
≤ згине все живе ≥ зникнуть нав≥ть трави
 
“епер принцеса прокидалась ще до сходу —онц¤
як т≥льки перш≥ промен≥ торкались кв≥ток донц¤
Ћ≥лењ дикоњ, а чи заморськоњ т≥Їњ орх≥дењ
«а справи бралас¤ ≥ нев≥дкладн≥, ≥ щоденн≥
ƒо нењ вранц≥ приб≥гали зайчен¤та
ўоб новий л≥тн≥й день разом розпочинати
ѕринцеса вранц≥ йшла на сон¤чну пол¤ну
“уди де њй до н≥г стелилис¤ тумани
ƒе трави чист≥ з прохолодною росою
ѕриходили ≥ зв≥р≥ в т≥ м≥сц¤ до водопою
ƒжерела там дзв≥нк≥ ц≥лющ≥ кришталев≥
« прозорим лист¤м шовковистим там дерева
√ор≥ли ≥ дерева, ≥ кущ≥ вогнем зеленим
 оли тро¤ндою враз розцв≥тало —онце денне
“ро¤нда та пром≥нн¤м золотим ¤скравим
«апалювала роси - д≥аманти й кв≥т≥в барви
ѕриймали душ мал¤та зв≥р≥в, в ваннах ванни
Ћегк≥, мов мр≥¤, п≥д≥ймалис¤ тумани
≤ знов багато справ було п≥сл¤ сн≥данку
ƒень кожен л≥тн≥й був ¤скравим ≥ ц≥кавим
ѕригод за день було в д≥бров≥ теж немало
Ѕули пригоди ≥ см≥шн≥ й, скажу, не дуже
ЅуваЇ все в стосунках нав≥ть добрих, дружн≥х
 оли б ус≥ були ¤к соловейко благородн≥
 умир в≥н визнаний вс≥ма, сп≥вець народний
¬≥н з ус≥ма живе пташками у д≥бров≥ в мир≥
ƒушею в≥н ≥ серцем щирий не злостивий
” рухах його г≥дн≥сть, строг≥сть ≥ серйозн≥сть
“а сп≥в його веселий ≥ сердечний, ≥ тривожний
«вучить над б≥лим св≥том г≥мном переможним
≤ сп≥в той щирий розум≥Ї серцем в св≥т≥ кожен
∆итт¤ осп≥вуЇ в≥н п≥снею ≥ рад≥сть, й сум, красу
≤ —онц¤ пром≥нь життЇдайний ≥ «орю, й росу
—уперник в≥н лише у гармон≥йн≥м, чист≥м сп≥в≥
Ќе знаЇ в≥н злоби, ненавист≥ ≥ нелюбов≥, гн≥ву
ѕотр≥бно бути музикантом ≥ поетом
ўоб видавати звуки н≥жн≥ чар≥вноњ флейти
ј то стражданн¤ скрипки, суму, болю ≥ печал≥
“ой чистий ср≥бний сп≥в зростаЇ, а то завмираЇ
ћаленька зовс≥м неприм≥тна с≥ра пташка
ј ск≥льки радост≥ даЇ нам соловейко й щаст¤
™ соловТњний сад в ≤спан≥њ далек≥й
“ам сп≥в навпереб≥й ≥ вранц≥, ≥ п≥д веч≥р
“ам кожен кущ - притулок соловТњн≥й пар≥
Ќаш соловейко теж, ¤к бачите у сп≥в≥ не бездарний
Ќа зиму в≥дл≥таЇ в≥н у јфрику середню
ћ≥ж јфрикою в≥н ≥ корол≥вством посередник
–озпов≥даЇ часом в≥н пташкам й принцес≥
ѕро т≥ крањ, що вс≥ по своЇму чудесн≥
 оли б ус≥ були так≥ ≥ мил≥, ≥ прив≥тн≥
“а птахи й люди, зв≥р≥ р≥зн≥ Ї у цьому св≥т≥
—инички ≥ д≥¤льн≥ й жвав≥, ≥ ц≥кав≥
“а часом б≥й ≥де, а чи на в≥тах, а чи в травах
ј б≥й, то не веселощ≥ вже, не забави
’оч ¤г≥д ≥ нас≥нн¤ в л≥с≥ ≥ немало
“а так бува одна що в ≥ншоњ щось в≥д≥брала
Ќелегко бути ≥ розсудливим, ≥ мудрим
Ќелегко ≥ встигати в справах добрих всюди
“а правили батьки король ≥ королева
ƒопомагали ≥ чар≥вники принцес≥ й ельфи
ƒопомагали ще й у справах добрих гноми
ј гноми, ¤к в≥домо, працьовит≥ ≥ невтомн≥
« сорокою бувала часом заморока
÷е та що все про щось стрекоче, б≥лобока
ѕос≥Ї пан≥ку ≥ розбрат - й в≥дчуваЇ щаст¤
якщо пл≥ткарц≥ задумом когось зад≥ти вдастьс¤
¬орона та, злод≥йкувата, теж була нещаст¤м
“о те, то се поцупить у палац≥, то прикраси
ѕокаЇтьс¤ бува Ц сльозу скупу ще й пустить
’тось та ≥з ельф≥в пожал≥Ї ≥ в≥дпустить
„ас пройде й знов ≥ знов ворона за своЇ
ќсь так на св≥т≥ й древн≥м промислом живе
’тось уп≥ймаЇ ≥ бува повириваЇ п≥р ¤
“а все ж њњ не катували в л≥с≥ дуже недов≥р ¤м
“ака вже у ворони, вс≥ казали, вдача
ћожливо ще колись њй ≥ зм≥нитись вдастьс¤
 
 
ўоб вс≥ були здоров≥ ≥ щаслив≥, й жив≥
¬ажливо щоб вс≥ жили з ≥ншими й з собою в мир≥
Ѕули часи коли жорсток≥ д≥¤ли закони
Ќе пташок чувс¤ сп≥в, а жаху крик ≥ стог≥н
Ћисиц≥ п≥дл≥, ниц≥ ≥ п≥дступн≥, ≥ злостив≥
¬ чагарниках в д≥бров≥ було розплодились
«аймались ними ≥ король, ≥ королева
≤ навертали њх на в≥рний шл¤х щоденно
∆или в чагарниках ≥ п≥д пеньками зм≥њ
“а не бо¤лис¤ њх корол≥вства птахи й зв≥р≥
як не наступиш на гадюку , то не вкусить
∆ахлив≥ш≥ Ї реч≥ - жорсток≥сть ≥ п≥дступн≥сть.
 
ѕринцеса зв≥р≥в м≥ж собою вс≥х мирила
ѓњ чар≥вна ¤сна усм≥шка творила справжнЇ ƒиво
Ќе можна було сердитись, чи сумувати
 оли принцеса н≥жно бралас¤ вт≥шати
¬с≥ негаразди враз здавались незначними
≤ знову зв≥р≥ ≥ зв≥р¤та дружно, мирно жили
≤ знову, не л¤каючись, тенд≥тн≥ слухали косул≥
–оки ¤к л≥чить, причањвшись десь зозул¤
як розцв≥таЇ все в≥д рад≥сного сп≥ву пташок
≤ знов панують мир ≥ спок≥й, рад≥сть, щаст¤
 
≤ за рослинами принцеса догл¤дала
„ар≥вним гномам л≥су вс≥м допомагала
–ослини л≥кувати кв≥ти, трави ≥ дерева
ƒопомагало њм ¤скраве —онце денне
≤ благодатн≥ й тепл≥ ≥ ласкав≥ вс≥ дощ≥
ѕ≥д веч≥р й зранку кв≥ти вс≥ купали у рос≥
Ќапрацювавшись в спеку ≥ втомившись
Ўукали вс≥ п≥сл¤ об≥ду прохолоду й тишу
—пускалас¤ й принцеса часом в п≥дземелл¤
” гном≥в ≥з сплет≥нь кор≥нн¤ дуба були стел≥
ѕоли столи, ≥ шафи, ≥ ст≥льц≥ ус≥ дубов≥
Ўл≥фован≥ гладеньк≥ золотист≥ прохолодн≥
—то¤ли ≥ дубов≥ бочки повн≥ ≥ не повн≥
«а л≥то гноми медом запахущим њх наповн¤ть
¬аренн¤м, джемом ≥ гор≥хами смачними
ўоб було що вс≥м корол≥вством њсти в сн≥жну зиму
” спальн≥ л≥жка вкрит≥ н≥жним прохолодним мохом
ѕринцеса спочивала тут у полудень недовго
’оч гарно було в нењ у к≥мнат≥ у палац≥
Ћюбила в гном≥в в полудень казки читати
ѕро гном≥в, ельф≥в ≥ також чар≥вник≥в
Ќемов св≥ча маленький св≥тл¤чок гор≥в
 артинки дивн≥ в книз≥ дивн≥й роздивл¤вс¤
—ув≥й казковий ≥ чар≥вний розгортавс¤
 азков≥ давн≥ там були записан≥ под≥њ
≤ справжн≥й в≥тер то суворий, то ласкавий в≥¤в
≤ було страшно, сумно, весело ≥ см≥шно
ѕод≥њ в казц≥ були вт≥шн≥ ≥ невт≥шн≥
” сил≥ сили св≥тла й темр¤ви змагались
 ороль ≥ королева про в≥ки минул≥ знали
ј от принцес≥ треба було ще д≥знатись
як висто¤ти в час б≥ди, ¤к зло перемагати
Ѕув час коли над л≥сом кажани л≥тали
Ћ≥с чорним був, дерева жаром догорали
ѕроходив час ≥ паростки зелен≥ п≥дростали
” край у р≥дний ≥ краса, ≥ казка повертались
Ѕуло й обледен≥нн¤ те надм≥рне, зимове
«давалось л≥с загине ≥ красою вже не оживе
“а у природи Ї життЇв≥ невичерпн≥ сили
„ар≥вн≥ сили т≥ ≥ твор¤ть казки ƒиво
ј ще потр≥бн≥ вс≥м, всьому любов, ≥ ласка
Ѕез —онц¤ не було б н≥ ƒива, а н≥  азки.
„итаючи казки принцеса мр≥¤ла й навчалась
≤ сумувала й сп≥вчувала, й н≥жно усм≥халась
 
ѕро вс≥ поразки св≥ту чар≥вного й перемоги
¬она ≥ прочитати, й продивитись мала змогу
≤ не одну розпов≥ла б вам, д≥ти, дивну казку
 оли б нектару чар≥вного випивши по чашц≥
Ѕ≥л¤ принцеси корол≥вства опинились
¬она хоч кров≥ корол≥вськоњ та ще й вродлива
јле не гордовита й не спесива, ¤к не дивно
¬она ≥ добра серцем , ≥ ласкава, ≥ прив≥тна
як вс≥ у цьому св≥т≥ добр≥ люди й мил≥ д≥ти
’то любить кв≥ти н≥жн≥, —онце, небеса ≥ зор≥
ЌемаЇ в того в серц≥ щир≥м м≥сц¤ нелюбов≥.
 
¬ноч≥ принцеса завжди у своњй к≥мнат≥ спала
ћатус¤ колискову вже њй не сп≥вала
¬она була хоч юна зовс≥м , та доросла
“а п≥сн¤ колискова н≥жна чулас¤ њй дос≥
ѕ≥сень матусиних н≥коли й ви не забувайте
«авжди люб≥ть свою матусю й памТ¤тайте
ѕринцеса про матусю завжди памТ¤тала
≤ перед сном натруджен≥ њй руки ц≥лувала
’оч в корол≥вств≥ знали чар≥вн≥ слова й закл¤тт¤
“а ≥ любили й вм≥ли ≥ руками працювати
—ам≥й соб≥ сп≥вала вже принцеса колискову
“а ще «ор≥ веч≥рн≥й ≥ замр≥¤н≥й д≥бров≥
я чула п≥сню ту веч≥рню, зор¤ну, небесну
ѕ≥сн≥ писали зор≥ й ћ≥с¤ць дл¤ принцеси
Ќа кожен веч≥р дивний була нова п≥сн¤
ќдна в≥д ≥ншоњ пов≥рте що не г≥рша
“у п≥сню слухала д≥брова й сонн≥ кв≥ти
≤ засинали в мр≥¤х тихо, тихо непом≥тно
ѕринцес≥ снились сни чар≥вн≥ ≥ казков≥
јж до «ор≥ ранковоњ вс≥ спали у д≥бров≥
ј зранку знову прац¤ над собою ≥ навчанн¤
¬ажливо те, п≥знати що усе було бажанн¤
 оли живеш в тепл≥, у ласц≥, у любов≥
“о ≥ бажанн¤ й помисли, ≥ пот¤ги здоров≥
’от≥лос¤ принцес≥ досконало все п≥знати
ўоб в корол≥вств≥ в справах вс≥м допомагати
Ќавчав њњ всього, що знав також ≥ татко
≤з нею в шахи грав по вечорах в палац≥
„ар≥вники з крањн заморських вл≥тку гостювали
ѕринцеса непогано вже по книгах чаклувала
’оча й було - см≥¤лись дружно, дзв≥нко гноми
 оли принцеса в день похмурий сонний сонна
¬раз опинилас¤ ≥з рибками в басейн≥
«- за хмар аж сонце ¤сне вигл¤нуло денне
≤ серед неба з дива раптом зупинилось
¬се дивувалос¤ ¤к то вона там опинилась
≤ вир¤чили оч≥ риби, раки ≥ молюски
“а н≥ казали, що того не може бути
ўоб так принцеса в чаклуванн≥ помилилась
¬она ж старанно ≥ усп≥шно добре вчилась
“а т≥льки у житт≥ й принцеси казуси бувають
„ар≥вники ≥ т≥ бувало помил¤лись
 
ƒо творчост≥ принцеса юна нахил мала
ѕейзаж≥ л≥су часом в тиш≥ малювала
ј полотно по черз≥ б≥лочки тримали
Ќавколо вс≥ збиралис¤ пташки ≥ д≥тки зв≥р≥в
ѕриносив фарби р≥знокольоров≥ в≥тер
«бирав в≥н њх з пелюсток н≥жних гарних кв≥т≥в
Ћ≥тав за ними по усьому корол≥вств≥
«елену фарбу брав з зелених молодих листочк≥в
ѕопрацювавши - спочивав у холодочку
 артинна у палац≥ була нав≥ть галере¤
≤ милувалис¤ картинами щоденно
≤ жител≥, ≥ гост≥ л≥сового корол≥вства
≤ —онце вдень, ≥ зор≥ ¤сн≥ у ноч≥ ≥ ћ≥с¤ць
 
ƒопомагали дам≥ юн≥й астрономи
¬ивчати небо безк≥нечне ≥ бездонне
ѕринцеса знала назви зор¤них суз≥рТњв
¬они нагадували птах≥в й корол≥вства зв≥р≥в
ѕринцеса старанно у клас≥ з ельфами навчалась
ј було що вони см≥¤лись дзв≥нко й розважалась
”чител≥ були з крањн далеких гост≥
¬исок≥, до вершин дерев аж, ≥ низеньк≥ зростом
¬они принцес≥ часом розважатись дозвол¤ли
≤ на уроках з ельфами й принцесою см≥¤лись
ј було що ≥ з правил етикету щось читали
 оли про етикет, розважившись,  вс≥ забували
јдже ≥ корол≥, ≥ королеви в них бували
≤ розгл¤дали пильно й на др≥бниц≥ вс≥ звертали
Ћюбили ельфи ≥ принцеса бальн≥ танц≥
” дн≥ св¤тков≥ тренуванн¤ були вранц≥
ј в веч≥р св≥тл¤чки збирались на пол¤н≥
≤ с¤¤в бал усм≥шками й ¤скравими вогн¤ми
ѕринцеса з кожним днем гарн≥шою ставала
—ебе побачивши у водах чистих - усм≥халась
ƒзв≥нк≥, ц≥лющ≥ л≥сов≥ ус≥, ус≥ джерела
ѓњ красою милувались з ранку ≥ до темна
≤ про красу небачену п≥сн≥ складали
ўоб про принцесу л≥су в ц≥л≥м св≥т≥ знали
“а краще б вже вони, скажу, соб≥ мовчали
Ѕо на красу чудову сили темн≥ чатували
 
” хащах непролазних гобл≥ни жили
–озбоњ й беззаконн¤ за закон вз¤ли
Ѕули вони бездумн≥, вайлуват≥, дурнуват≥
Ќе легко було дурн¤ми отими керувати
« них кожен м≥г безжал≥сно убити й брата
 оли б той вз¤вс¤ раптом њст≥вне щось в≥дбирати
ѓх чарами лиш можна було спр¤мувати
Ѕездумн≥стю у справах темних скористатись
∆ила у гобл≥н≥в чаклунка злюща в≥дьма
ƒл¤ чорних справ њй були гобл≥ни потр≥бн≥
≤ золото, ≥ ср≥бло т≥ в багнюку викидали
ј в≥дьма золото ≥ ср≥бло на руњнах п≥дбирала
«авжди де б не були т≥ гобл≥ни - жували жуйку
ћабуть, тому й були так≥ завжди бездумн≥
якось п≥д веч≥р темний в≥дьма чаклувала
” казан≥ розм≥шувала порошки ≥ трави
ѕотр≥бно було образ милий, н≥жний уловити
ƒуш≥ щоб добр≥й, незлостив≥й зло зробити
Ќайб≥льше не любила тих, що с¤¤ли красою
Ќосилис¤ немов з дит¤м ≥з ненаситною злобою
«лоба ≥ жад≥бн≥сть, ≥ заздр≥сть ненаситн≥
Ѕез них у св≥т≥ краще й спок≥йн≥ше жити
ѕо ст≥нах камТ¤них затанцювали т≥н≥
Ќа жахи ≥ кошмари з сновид≥нь под≥бн≥
«ахвилювалось полумТ¤ св≥ч≥. ≤з диму...
ѕалац з ¤вивс¤ корол≥вський гарний дивний
Ѕ≥л¤ палацу б≥гала ≥з гномами принцеса
ƒень був ласкавий, л≥тн≥й сон¤чний, чудесний
ј чи бридк≥ше щось буваЇ в цьому св≥т≥ ?
“ро¤нди, мов «ор¤ ранкова та, зор≥ли, кв≥тли
”ста усм≥хнен≥, ласкав≥ кар≥ оч≥ зор≥
„ому б принцес≥ не споганити житт¤ ≥ долю
≤ веселитьс¤, б≥гаЇ ≥ рад≥сно сп≥ваЇ
” жмурки з гномами ≥ в ≥нш≥ ≥гри граЇ
 
¬ид≥нн¤ те так в≥дьму злющу розлютило
ѕ≥дн¤ти що задумала проти краси вс≥ темн≥ сили
«вернулась до цар¤ ≥ мороку, ≥ темр¤ви, ≥ ноч≥
ѕочула, що в≥н на принцес≥ одружитись хоче
’оч до краси чар≥вноњ був в≥н байдужий
“а дивувати в≥н хот≥в гостей заморських й друз≥в
∆орстоким нав≥ть до вподоби н≥жн≥ серцем
«л≥ чаклуни й цар темр¤ви вони ж безсмертн≥
 ому захочетьс¤ слова злостив≥ чути в≥чно
Ќ≥хто не любить в≥дьом заздр≥сних ≥ зл≥сних
 
якось - в д≥бров≥ раптом передчасно смеркло
≤ н≥ч без ћ≥с¤ц¤ настала темна, темна
—пустивс¤ ÷ар на темних , чорно син≥х хмарах
ѕринцеса ще не спала Ц важко засинала
якась привид≥лась, вв≥ сн≥ подумала, примара
«а мить принцеса в темн≥м вихор≥ пропали
”с≥ з≥тхаючи в смарагдов≥м палац≥ спали
ѓх в≥дьма сном важким аж до «ор≥ зачаклувала
Ќа ранок побивалис¤ король ≥ королева
Ќе милим було њм ласкаве —онце денне
” корол≥вств≥ плакали дерева й ельфи
≤ було б сумно так невесело щоденно
Ѕ≥да прийшла, то треба братис¤ за справу
ј сльози безпорадн≥ м≥ць ≥ силу в≥дбирали
„ар≥вники од гор¤ вс≥ слова закл¤ть забули
«абули, що  могли в палац принцесу повернути
ќпамТ¤тались де¤к≥ ≥з них ≥ чаклували
“а доступу до царства темного не мали
«акл¤тт¤ д≥¤ли лиш в царств≥ —онц¤ й св≥тла
” царство мали доступ т≥льки ћ≥с¤ць й в≥тер
“ой в≥тер, що гул¤в в д≥бров≥ ≥ ласкавий, й теплий
Ѕув братом тим ¬≥трам холодним ≥ нестерпним
√ул¤ли що у царств≥ темн≥м день ≥ н≥ч
ћ≥льйони вже ≥ тис¤ч≥, мабуть, стол≥ть
¬≥три ≥ тепл≥, ≥ холодн≥ вс≥ родини одн≥Їњ
“ож ≥ бував у царств≥ часом в≥тер ≥ п≥вденний
 
÷ар темр¤ви у темному гран≥тному палац≥
ѕринцес≥ об≥ц¤в багатства царства й щаст¤
ѕринцесу ж радувало св≥тло й ¤сне —онце
ј тут в палац≥ не було й на сх≥д в≥конц¤
“ут в≥чний морок був ≥ криги й криц≥ холод
Ќе звикла б ≥ до темр¤ви, й до холоду н≥коли
÷ар темр¤ви у нењ викликав лише в≥дразу
¬она йому про в≥дчутт¤ сказала не одразу
ј в≥дпов≥ла наодинц≥ що подумаЇ ще тр≥шки
ќск≥льки була темна н≥ч ≥ час ще й п≥зн≥й
ѓњ в≥двели у к≥мнату ≥з розк≥шним л≥жком
¬ к≥мнат≥ на п≥в темн≥й залишилась чорна к≥шка
„орна к≥шка, то була придворна чорна дама
« принцесою в к≥мнат≥ мала бути аж до ранку
ќчей до ранку аж принцеса не з≥мкнула
≤з п≥дземелл¤ стог≥н часом т¤жкий чула
ћабуть, когось у п≥дземелл≥ т¤жко катували
ѕро полонених тих надумала д≥знатись
ўоб вижити потр≥бно часом хитрувати
јле ж терп≥нн¤ ск≥льки треба й сили мати
ўоб ненависному ласкаво, н≥жно усм≥хатись
¬же готувались слуги до розк≥шного вес≥лл¤
≤ дл¤ гостей напоњ готували ≥з дурману з≥лл¤
√остей у мить з ус≥х усюд в палац з≥брали б
Ќа згоду лиш принцеси чар≥вноњ ≥ чекали
ѕринцеса попросила полонених не ч≥пати
≤ њсти й пити њм, ≥ спок≥й, ≥ поспати дати
’оч те проханн¤ було ≥ не до вподоби
“а змушений цар темр¤ви був дати згоду
ѕринцес≥ дав дл¤ роздум≥в, з досадою, три дн≥
¬≥дмовить - спалить корол≥вство л≥су у огн≥
 
Ќе плакали у л≥с≥ трави, кв≥ти ≥ ц≥лющ≥ з≥лл¤
Ѕо дн≥ проводити в журб≥, в сльозах Ц не д≥ло
як т≥льки в≥тер сон¤чний загл¤нув у д≥брову
≤ кв≥ти й з≥лл¤, трави повели ≥з ним розмову
” закутки ус≥, ус≥ загл¤нути просили
«найти принцесу л≥су , то йому п≥д силу
Ќад ц≥лим св≥том в≥н удень й вноч≥ л≥таЇ
ƒзв≥ночки кришталев≥ у дорогу дальню дали
ƒзв≥ночки щоб сп≥вали п≥сеньку оту чар≥вну
«ор≥ ранков≥й н≥жн≥й й —онечку под≥бну
ѕринцеса п≥сню ту почуЇ й в≥дгукнетьс¤
ѕройшов один ≥ другий в сум≥, трет≥й веч≥р
Ќарешт≥ в≥тер з в≥стю ранком повернувс¤
—початку в≥н росою вмивс¤ ≥ заснув - незчувс¤
ј пот≥м розпов≥в - принцеса в темн≥м царств≥
ўе не в≥домо чи њњ ≥ визволити вдастьс¤
ѕринцеса не дала царев≥ на вес≥лл¤ згоди
≤ в≥н ≥ще чорн≥шим став од лют≥ й злоби
÷ар темр¤ви ≥де на корол≥вство в наступ
≤ бурев≥й й гроза теж принесуть нещаст¤
Ќазавтра треба готуватис¤ до бою
¬же й темн≥ хмари недалеко ≥з грозою
 
¬ноч≥ вже було корол≥вство у облоз≥
≤ в≥йсько темне св¤ткувало перемогу
“а рано, рано було перемогу св¤ткувати
«≥бралис¤ чар≥вники ≥ ельфи на нараду
ѕлан розробили ¤к боротис¤ ≥з градом
ўоб злива вс≥х дерев кор≥нн¤ не розмила
¬с≥ гноми, що в п≥дземн≥м царств≥ л≥су жили
 анали скр≥зь вноч≥ прорили дл¤ в≥дтоку
Ќавколо царства вир≥с р≥в також глибокий
¬огненн≥ стр≥ли в б≥к палацу полет≥ли
√роза громами зл≥сно, знав≥сн≥ло загрим≥ла
Ћамали в≥ти, виривали з≥лл¤ бурев≥њ
«давалос¤ на пор¤тунок що нема над≥њ
“а у здавалос¤ безвих≥дн≥ хвилини
—тають вс≥ друз≥ кулаком м≥цним Їдиним
ѕо стовбурах, через канал перебиралось в≥йсько
“а не зл¤кались ельфи л≥сового корол≥вства
∆ахалис¤ спочатку, пот≥м розважались
ѕ≥д ноги каменем тим темним воњнам кидались
√ром≥здк≥, зл≥сн≥ воњни переч≥пл¤лись
≤ звТ¤зки розт¤гали ≥ суглоби вивертали
” де¤ких назад повивертались ноги й руки
“о на майбутнЇ њм ус≥м була наука
ўоб не вступали в б≥й ≥з ельфами й чар≥вниками
Ѕо б≥й ≥з ними зак≥нчитись може враз безславно
„ар≥вники вс≥ мудр≥, ельфи вс≥ км≥тлив≥
ј воњни вс≥ темн≥ в темр¤в≥ родились
≤ розум св≥й й км≥тлив≥сть й з часом не розвили
ѕеред км≥тлив≥стю ≥ розумом були вони безсил≥
ƒопомагали темним воњнам ≥ гобл≥ни, ≥ в≥дьма
¬олосс¤ довге ≥ цупке заплутав в≥дьм≥ в≥тер
«асл≥плена, не розбираючи дороги
Ќе дочекавшись темр¤ви ≥ гнил≥ перемоги
ѕопленталас¤ в≥дьма разом з гобл≥нами в замок
ѕ≥шла на гнил≥ й цв≥л≥ ≥з болота свого запах
” замку гобл≥ни волосс¤ њй обстригли
“а ≥з волосс¤м ≥ ум≥нн¤ чаклувати зникло
“епер њй по усьому св≥ту б≥гати дов≥ку
¬≥д облис≥нн¤ скр≥зь шукати з≥лл¤ й л≥ки
 
„ар≥вникам в ту н≥ч , ус≥м, ус≥м була робота
Ѕо до розваг ≥ сив≥, мудр≥ д≥дус≥ охоч≥
¬они страх≥тт¤м з ф≥льм≥в жаху прикидались
 идали зброю воњни ≥ з криком в≥дступали
”с≥, ¤к люди кажуть, ≥ жорсток≥ й зл≥сн≥ бо¤гузи
¬они з хоробр≥стю насправд≥ не в союз≥
як нал¤кати, то м≥н¤тимуть п≥дгузник
ѓх покидають раптом ≥ в≥двага й мужн≥сть
 оли ≥ добр≥ й щир≥ в правий б≥й њдуть см≥ливо
“а й дружба щира, в≥рна творить справжнЇ диво
¬≥д здивуванн¤ зупинилась нав≥ть злива
√роза так градом л≥с чар≥вний й не побила
¬текла гроза од ∆аху стала зовс≥м сива
∆ал≥ла що у хмарах темних в день цей народилась
Ѕуло що й чаклуни теж один одного л¤кались
“а швидко ≥з зац≥пен≥нн¤м вс≥ справл¤лись
ќдин ≥з ельф≥в вз¤в важку чар≥вну книгу
≤ бив по головах тих воњн≥в ≥ цв≥л≥ й гнил≥
Ќе залишились без роботи зв≥р≥ й гноми
ѕилком кидалис¤ ≥з кв≥т≥в польових тих сонних
¬с≥ т≥ у кого гноми й зв≥р≥ л≥су попадали
“ак, сто¤чи, з усм≥шкою ураз ≥ засинали
¬есел≥ сни њм снились, зовс≥м безтурботн≥
“о бдж≥лки золотист≥, а то мед солодкий в сотах
ѕрокинувшись, вже воњни не були злими
Ќа б≥лий св≥т очима вс≥ дивилис¤ ¤сними
” б≥й п≥шли нар≥вн≥ ≥ король, ≥ королева
¬≥д них обох д≥сталос¤ теж силам темним
’оча у них ≥ золот≥, ≥ проби вищоњ корони
’оча вони ≥ обран≥, ≥ корол≥вськ≥ ще й особи
“а в б≥й й нер≥вний ладн≥ були йти за доню
«а честь ≥ незалежн≥сть корол≥вства, ≥ за волю
’оча њх ельфи й дружно прикривали
“а ≥ вони см≥ливо бились ≥ не в≥дступали
≤ невисок≥ гноми, ≥ низеньк≥ зовс≥м зростом
Ћахматим темним воњнам ч≥пл¤лис¤ в волосс¤
≤ н≥ одного, в≥рте, так њм й зн¤ти не вдалос¤
Ќе треба йти - казали гноми - в гост≥, ¤к не прос¤ть
Ќа м≥сц≥ довго темн≥ воњни крутились
≤ врешт≥ падали в багно ≥ загнан≥ й безсил≥
„ого, чого там т≥льки, ¤ скажу вам не було
¬≥д шуму серед ноч≥, аж прокинулось село
’одили павуки у шапках невидимках
Ќевидим≥ тоненьк≥ ткали швидко павутинки
” с≥т≥ воњн≥в отих немало потрапл¤ло
ѓх павучки маленьк≥ в с≥т¤х п≥рТ¤м лоскотали
Ќарешт≥ задзвен≥ли дзвони переможним дзвоном
÷ар темр¤ви ≥ його в≥йсько було у полон≥
 
≤ про принцесу л≥су ельфи не забули
≤з ÷арства темного принцесу повернули
Ќелегко було справитись ≥з к≥шкою пов≥рте
ѕробратис¤ можливост≥ не було непом≥тно
“а й ельфи вм≥ли непогано чаклувати
Ќ≥що њм було й мишками с≥ренькими враз стати
ћов леза гостр≥ к≥шка випустила к≥гт≥
ј мишки шасть соб≥ в полах, у ст≥нах в д≥рки
≤ к≥шка лобом вдарилась в ст≥ну з розгону
јж захиталис¤ в палац≥ ≥з гран≥ту вс≥ колони
яскрав≥ ≥скри розлет≥лис¤ навколо
ј у очах зелен≥ аж розходилис¤ кола
«≥брала к≥шка сили що ще залишились
«м≥Їю засичала ≥ у к≥льц¤ чорн≥ звилась
¬ одну ≥з д≥р хот≥ла швидко прослизнути
≤ довелос¤ ельфу передсмертний жах в≥дчути
’оч ельфи корол≥вства л≥су ≥ безсмертн≥
“а побувати не хот≥лос¤ у шлунку темн≥м
“а ще зм≥¤ ¤к впустить чорноњ отрути
“о може в≥д отрути ≥ з≥жмакати й роздути
≤ доведетьс¤ довгий, довгий час хвор≥ти
ќд думки од т≥Їњ можна було знав≥сн≥ти
“а були насторож≥ ≥ брати, ≥ друз≥
«м≥¤ назад поњхала п≥длогою на пуз≥
¬раз дружно воњнами красен¤ми ставши
Ќа п≥длогу ≥ на голову зм≥њ налили масла
ј пот≥м ще й за хв≥ст розлючену вхопили
«м≥¤ аж засичала од злоби ≥ од безсилл¤
“а вир≥шила масою надм≥рною уз¤ти
ћасивн≥ к≥льц¤ стали по палацу розповзатись
¬же чорна дама усм≥халась п≥дло, зл≥сно
ўе мить Ц не буде ельфам ≥ куди под≥тись
ѕринцес≥ вдалос¤ у вир≥шальну мить в≥дкрити
«ал≥зн≥ двер≥ ≥з к≥мнати ≥ м≥цн≥ й масивн≥
«м≥¤ зелен≥ оч≥ до принцеси повернула
ќсь, ось здавалос¤ отрутою що плюне
“а цар же , повелитель, не вел≥в њњ ч≥пати
ўе може й повелителькою з часом стати
ѕоки зм≥¤ у роздумах таких сичала
“о ельфи воњни кудись ураз, у мить пропали
ћетелики ¤скрав≥ по палацу скр≥зь л≥тали
«м≥¤ на них було под≥¤ла г≥пнозом
≤ думали що вже й поворухнутис¤ не зможуть
ѕосп≥ли вчасно ≥ принцеса й допомога
“епер вже ≥ншою була в серц¤х тривога
 оли б принцесу та зм≥¤ не проковтнула
” п≥дземелл≥ б≥й ≥ принц, ≥ його друз≥ чули
 оли цар¤ вз¤ли в полон у корол≥вств≥
“¤жк≥ окови впали ≥з запТ¤сть, ≥з н≥г з зал≥за
Ќе було т≥льки змоги вибратись ≥з п≥дземелл¤
Ќе знали слуги ще про перемогу в л≥с≥ ельф≥в
—пустились в п≥дземелл¤ принца щоб убити
Ќе довго думали на вол≥ й ельфам цим ходити
Ќе сумн≥валис¤ що дама справитьс¤ ≥з ними
Ќе думали що полонен≥ на п≥длогу кинуть
ѕринц ≥ його друз≥ дружно вирвались на волю
Ћицем до них нарешт≥ повернулась дол¤
ћеч чар≥вний в одн≥й з к≥мнат обер≥гали слуги
ƒ≥став з вогню чар≥вний меч принц без напруги
 олись той меч у його батька в≥д≥брали
Ќа меч той мав в≥н т≥льки повне право
« мечем чар≥вним тим в≥н справивс¤ з зм≥Їю
Ќ≥хто й сльози не проронив в ту мить над нею
«робила зла вона, б≥ди у св≥т≥ ц≥м немало
’оч ≥ на те немала, њй було в≥домо, права
¬она ≥ не загинула насправд≥ - стала т≥нню
«лим, що не зробить шкоди, при вид≥нн¤м
якщо побачите Ц не б≥йтес¤ зм≥њ - примари
¬она не вкусить зубом ≥ хвостом не вдарить
ѕримара люта чорна б≥гала по чорних ст≥нах
ј готуватись треба було, певно, до вес≥лл¤
≤ принц й принцеса погл¤дом зустр≥лись
ѕринцеси щ≥чки враз тро¤ндами розкв≥тли
ј пот≥м збл≥дла, мов л≥ле¤, оч≥ опустила
Ќе м≥г принц надивитис¤ на св≥ту цього диво
«а мить у глибин≥ очей закоханих тонули
Ќе бачили н≥чого ≥ н≥кого, ≥ не чули
ќдин без одного вже не змогли б ≥ жити
“а ельфи њх не намагались розлучити
 
ѕринцеса покохала принца, що був у полон≥
ѕринцеса чула часом ≥з темниц≥ його стог≥н
…ого ≥ друз≥в слуги царськ≥ люто катували
“а т¤жк≥ вс≥ окови з полонених спали
 оли ÷ар темр¤ви впав перед ельфом на кол≥на
¬с≥ полонен≥ стали через довг≥ роки в≥льн≥
ѕринц т≥льки у полон тепер потрапив знову
 оли пов≥в з принцесою ™л≥ною розмову
¬≥н принцом був з далекоњ, далекоњ крањни
÷ар темр¤ви перетворив крањну на руњни
¬≥н був тод≥ в союз≥ ≥з бездумними людьми
Ѕув час то ≥ затемненн¤, й озлобленн¤, в≥йни
“ак≥ часи бувають, що втрачають люди розсуд
≤ один одного кусають наче знав≥сн≥л≥ оси
≤з темр¤вою серцем ≥ душею поЇднавшись
ўе добре що буваЇ те ≥ не нав≥ки й не назавжди
Ќанос¤ть св≥ту цьому часом непоправну шкоду
’оча й одного ≥з природою, з≥ св≥том роду
 
“епер цар темр¤ви в полон≥ буде сам нав≥ки
ѕрийматиме од дур≥ ≥ од злоби л≥ки
ќсь так у день ¤скравий теплий, гарний, л≥тн≥й
” л≥с≥ побувала ¤ вже на гучн≥м вес≥лл≥
 азково було, гарно у смарагдов≥м палац≥
”с≥ пили нектар ≥ радост≥, ≥ щаст¤
ј скл¤нки з≥ сльозами вс≥ повикидали
ѕотроху час б≥ди, нещаст¤ й гор¤ забували
яскраве, тепле в кв≥тах зак≥нчилось л≥то
ќс≥нн≥ вже надвор≥ др≥бн≥ цв≥том кв≥ти
” золот≥м палац≥ до весни поснули ельфи
¬се нижче опускатись буде сонце денне
Ќе будуть ельфи бачити н≥ сн≥гу, н≥ зими
ѓм сни казков≥ будуть снитись до весни
ј вл≥тку знову ми зустр≥немось ≥з ними
≤ дн≥, ≥ ранки ¤ над≥юсь будуть не сумними
Ќе будуть спати ≥ король, ≥ королева
≤ принц й принцеса розмовл¤ти будуть аж до темна
” б≥лосн≥жному з колонами високому палац≥
–≥к новий будуть взимку разом зустр≥чати
Ќе можна њм надовго ≥ у зиму засинати
Ѕо корол≥вство треба ≥ у дн≥ холодн≥ њм обер≥гати
’то знаЇ що враз статись в корол≥вств≥ може
„ар≥вники теж завжди з ними на сторож≥
як щось там трапитьс¤, то ¤ вам розпов≥м
“а краще б не грим≥в серед зими той гр≥м
ўоб жили вс≥ у спокоњ, у радост≥, щасливо
ўоб були дн≥ ус≥ земн≥ ≥ сон¤чн≥, ≥ дивн≥.